У перші дні лютого 1919 року Вороньківська козача сотня Переяславського полку під керівництвом сотника 1.1.Черпака одержала наказ від головного отамана УНР С.Петлюри затримати наступ більшовицької армії, яка рухалася з Харкова на Київ залізницею.
Вороже військо мало на озброєнні бронепоїзд із гарматами та кулеметами, їхній рух прикривав кавалерійський загін. Бійці Вороньківської сотні мали лише гвинтівки. То були вихідці здебільшого ?3 сіл: Воронькова, Процева, Кийлова, Гусинців, Рогозова, Іванкова, Рудякова та інших. Ця селянська молодь і стала на захист України.
4 лютого 1919 р. біля залізничного мосту через річку Трубіж розпочався кривавий бій з озброєними до зубів більшовицькими військами. Він тривав два дні, але козаки, зазнавши значних втрат, були змушені відступити (вбито понад 70 осіб). Тіла загиблих козаків поховало болото заплавиТрубежа.
Хоч козацька сотня і зазнала поразки в тому нерівному бою, але вона на деякий час затримала ворожий наступ на Київ, чим дала можливість організовано залишити столицю урядовим установам.
Прихильники більшовиків попередили їхніх командирів, бо бронепоїзд зупинився перед розібраними коліями і не пішов під укіс.
На бійців сотні посипалися кулеметні черги, полетіли гарматні снаряди, до того ж з тилу їх атакувала кавалерія.
Понад 70 років радянська історична наука фальсифікувала події героїчної боротьби українського народу, його армії проти московсько-більшовицьких окупантів.
Значення бою Вороньківської сотні 1.1.Черпака біля залізничного мосту на сьогодні недостатньо досліджене. Тому слід активізувати пошукову роботу з метою встановлення імен героїв, котрі мають бути повернуті нашій історії.
В.КОВАЛЕНКО, член Баришівського товариства охорони пам’яток культурної й історичної спадщини.