В університетах у нормальному стані нас не бачили впродовж тижня; ми стали схожі на зомбі: конспекти постійно заклякали під нашими сонними головами, очі з кожним днем ставали більш червоними і «скляними», наш запас слів скоротився до «привіт», «не», «угу», «відчепися» і «пока», а вночі ми кудись зникали з гуртожитків. Ніхто достеменно не знав, де ми [...]