Природно-географічні умови та економіка Потрубіжжя
Важливим географічним фактором нашого краю була дуже розвинута мережа річок із великою кількістю заливних долин, між якими Трубіж ніс свої води, формуючи одну, а іноді дві берегові тераси вздовж течії ріки. Древній Трубіж був повноводною неширокою звивистою рікою із чималою кількістю приток. Його води також наповнювали численні джерела, озера, важкопрохідні болота, що були серйозною природною перешкодою для кочівників, але й одночасно схованкою для слов’янського населення у години випробувань.
Протяжність басейну Трубежа із півночі на південь сягала понад 110 км, а найбільша ширина зі сходу на захід – до 70 км. На площі водозбору річки могли б розміститися шоста частина території сучасної Бельгії або третя частина Ізраїлю чи половина Лівану. На цих землях існувало безліч вигідних і безпечних місць для проживання людей, які із сивої давнини селилися на берегах Трубежа £бо, як його місцевий народ називав, Трубайла. Багато населених пунктів обабіч ріки, що виникли із тих поселень, Існують і до нашого часу.
Під час повеней Трубіж розливався завширшки до кілометра, затоплюючи весняною водою прилеглі землі й долини. Після зниження рівня води та із приходом тепла його луки і заплави вкривалися буйним луговим різнотрав’ям та водною рослинністю. З обох берегів ріки, куди не могла дістатися вода, росли густі соснові і листяні ліси із дуба, береста, ясеня, лили, берези, граба, клена, сосни та ялини. Ліси, як і болота, також слугували схованкою для місцевого народу. Окрім цього, давали паливо, дешевий будівельний матеріал, матеріал для знарядь праці, були місцями для полювання, збирання меду тощо. У лісах водилися: тур, зубр європейський, лось, благородний олень, косуля, сайгак, дика свиня, бурий ведмідь, вовк, рись, заєць.
Хутро бобрів, куниць і лисиць високо цінувалося у більш розвинутих народів. Мед, віск, шкури диких і свійських тварин також були обмінним товаром місцевого населення. Чималі лугові площі дозволяли розводити та утримувати велику рогату худобу, що забезпечувала населення молоком, м’ясом, сировиною для одягу і взуття. У Трубежі та його притоках, у прилеглих озерах водилося безліч риби: щука, краснопірка, сазан, лин і багато іншої, яку виловлювали різними способами та споживали протягом року.
Місцеві ремісники вже на початку першого тисячоліття нашої ери добре знали технологію виготовлення із болотної руди кричного заліза, з якого шляхом багаторазового проковування отримували заготовки для знарядь праці та зброї.
Але головним багатством цього населення був родючий чорнозем, на якому вирощували пшеницю, ячмінь, просо та інші культури.
Сьогодні, на жаль, господарча діяльність людей протягом останніх десятиріч суттєво змінила річку Трубіж, землі повздовж її берегів. Ймовірно, що більшість старожитностей свідомо чи несвідомо були зруйновані та знищені сучасною людиною. Тому відшукати нові та доповнити археологічні знахідки, що вже є, дуже важко або взагалі неможливо. читати все

Свої витоки навчальні заклади нашого краю беруть із середини XIX століття. Після скасування кріпосного права з’являється початкова школа, яку тоді вели найбільш письменні люди на селі. 1861 року на громадському сході козаків і казенних селян Іванкова було ухвалено відкрити церковно-приходську школу, яку вони зобов’язалися щорічно утримувати своїм коштом. Кожен господар платив по 20 копійок сріблом і 10 кулів соломи для опалення. Це була перша школа у навколишніх селах.
Стосовно Морозівки, можна сказати, що лише п’ята частина дітей шкільного віку навчалася. Але й тим, хто відвідував школу, не завжди вдавалося здобути хоча б початкову освіту.
У кінці XIX століття в селі було лише дві освічені людини – Остап Миколайович Гайовий і Гордій Григорович Лисенко. Вони здобули освіту від батька Гордія – Григорія Гордійовича. Згодом цей відставний офіцер відкрив у своїй хаті приватну школу, де навчалися хлопчики 10-12 років. Учні вивчали письмо, читання та арифметику. Навчальний рік тривав від свята Покрови, яке відзначають 14 жовтня, і до Великодня. Плата складала 1 карбованець за Дитину. Відвідували цю школу 15-16 осіб. Сиділи учні за «козлами», які ставили біля лав. «Ми часто допомагали учителеві погосподарству, В його жінці м’яли коноплі», -так пригадували своє навчання у приватній школі колиши учні ОМ.Гайовий і ГГ. Лисенко. читати все

джерело berezan.in.ua

Кинотеатр “Юбилейный”
Ночь в музее 2
03.07-05.07 в 19.00 и 21.00
07.07-08.07 в 21.00
Билет – 6 грн.

О фильме:
На этот раз действие фильма перенесется в Смитсоновский институт, располагающий самым большим музейным комплексом с коллекцией в более чем 136 млн. единиц хранения — от самолета Амелии Эрхарт, на котором она в одиночестве совершила свой беспосадочный полет над Атлантикой, до протоколов по делу Аль Капоне и фотографий ярко-красных шлепанец Дороти и шезлонга Арчи Банкера.

Із 3 по 8 липня у кінотеатрі «Старт» проходить показ фільму «Ангели і Демони».
Жанр: трипер, драма, кримінал, детектив
Режисер: Пол Шредер
У ролях:. Том Хенкс, Юен Мак-Грегор, Аіліт Зорор, Стеллан Скарсгард, П’єрфранческо Фавіно, Микола Лі Каас, Армін Мюллер-Шталь, Туре Ліндхардт, Девід Паскесі, Козімо Фуско.
Ілюмінати. Стародавній таємний орден, який прославився в добу Середньовіччя лютою боротьбою з офіційною церквою. Легенда далекого минулого? Можливо… Але чому тоді на грудях ученого, вбитого при загадкових обставинах, вирізаний саме символ ілюмінатів?
Запрошений із Гарварду фахівець з символіки і його напарниця, дочка вбитого, починають власне розслідування -  незабаром досягають неймовірних результатів.
читати все

джерело berezan.in.ua

В п’ятницю, 26 червня, ніщо не віщувало біди. Був звичайнісінький спекотний літній день. Аж увечері небо похмурніло, почали насуватися хмари, піднявся страшенний вітер. І полетіли листки шиферу, приземлившись на сусідніх городах (принаймні, така картина спостерігалася в центрі), одразу ж зникло світло, у парку ветеранів поламало деякі дерева, понівечило осокори та верби біля деяких садиб. Жителька міста Галина взагалі була вражена, коли після урагану приїхала до свого будинку. Вітер не тільки зірвав шифер з даху, а ще й зруйнував фасад другого поверху. Ще в однієї родини стихія пошкодила автомобіль, на який впали будівельні матеріали з сусіднього будинку. В інших господарів сталася справжня трагедія – електричним стовпом вбило їхню корову, яка паслася на полі. Жителі одного з будинків по вулиці Леніна (в районі Танку) два дні сиділи без світла через обірвані електричні дроти, на Заріччі не було світла майже день. По вулиці Садова, біля трансформатора, вітер обірвав високовольтний провід, який, до того ж, загорівся. На щастя, ніхто не постраждав. У лікарні теж півдня не було світла, кажуть на “швидкій”. Добре, що напоготові були дизельні генератори, при світлі яких робили операції та надавалася невідкладна допомога.

На вулицях Набережній, Кірова, Радянській дерева попадали прямо на проїжджу частину. Тож комунальники разом із заступником міського голови Миколою Миколайовичем Пушкарем працювали усю ніч, аби ліквідувати ці завали. Особливо багато роботи додалося енергетикам, працівникам Баришівського районного підрозділу АЕС “Київобленерго” – через численні пошкодження на лініях, обриви проводів, каже начальник Баришівського підрозділу Валерій Леонідович Козинець. Тож довелося в авральному порядку ліквідовувати пошкодження.

Ураган чимсь нагадав березанцям події 20-річної давності, коли сильний вітер поламав дерева у лісі та пошкодив покрівлі на хатах. Щоправда, минулої п’ятниці ліс від урагану не постраждав. На щастя, у нашому місті обійшлося без жертв. А от в Яготині внаслідок урагану загинуло дві людини.