Відомості про кочівників прийшли до нас з історій інших народів: єгиптян, персів, греків. Про скіфів з острахом згадує в Старому Завіті пророк Ієремія. Ті часи полишили нам багато загадок, що їх зберегли величні кургани – мовчазні свідки сивої давнини. Не виключено, що скіфські кургани утаємничують для нас сліди багатьох народів, яким випало жити.
Кургани були для скіфів та пізніших народів більше ніж похованням. Зрозуміло, через два чи три століття вже ніхто не міг назвати ім’я того, хто лежав під земляною горою. Небіжчик ставав простим предком, духом роду і племені, а місце його вічного спочинку -храмом. Адже скіфи практично нічого не будували. На курганах, які височіли в степу, поклонялися богам і духам предків, приносили жертви, вкорочували віку полоненим та злочинцям, освячували залізні мечі молодих воїнів, жерці-шамани вимолювали тут у грізного Арея переможні битви і бойову наснагу своєму народу. читати все