Богдан Хмельницький прагнув схилити деяких польських і українських магнатів до підтримки вимог козацтва. У той час він заборонив козакам страчувати українських шляхтичів. У двадцятих числах травня послав листи до київського воєводи Януша Тишкевича, краківського воєводи Станіслава Любомирського, звертався до Ієремії Вишневецького, покладаючи на останнього особливі надії. Лист до князя був витриманий в тому ж тоні, що й листи із Січі до комісара Шемберка і великого коронного гетьмана Потоцького. У листі Хмельницький викладав причини, через які піднялося повстання; що не бажає братовбивчої війни та знищення шляхти; що не винуватий у вже пролитій крові та «замішанні» як «вірний слуга Речі Посполитої». Мовляв, усе відбулось з вини Чаплинського та інших, подібних до нього, польських панів і орендарів та їх дозорців на Україні, які довели до такого стану нестерпних і невимовних бід, коли смерть миліша за життя; що військові дії розпочав Потоцькийі який грозився викоренити всіх козаків; «щоб тоді за те, що з гетьманами коронними сталось, він — князь Вишневецький – не ображався і не гнівався і не наражався на небезпеку розділити долю коронних гетьманів, докоряв князя в жорстокості і просив кинути злу справу, гарантуючи йому життя, всі маєтності І слуг його милості». З цим листом (до нашого часу не зберігся) до Вишневецького було послано шестеро козаків. Посланці Хмельницького наздогнали князя, коли той прямував дорогою недалеко від Березані, і віддали йому листа. Князь прочитав його, спалахнув і розлютувався так, що наступного ж дня після прибуття посольства, 25 травня в четвер (після зелених свят), наказав постинати голови козакам. Це сталося на шляху між Войтовим І Пилиповим (Филиповим), що за дві милі від Березані. Гетьман, очікуючи відповіді, 22 травня прибув до Білої Церкви, де й довідався, що Вишневецький порубав його посланців. Цей випадок описав шляхтич Твардовський. З-під Березані Вишневецький спішно повернув на Лубни. За весь час шляху від Лубен він втратив половину війська і врешті пробився на Чернігівщину. читати все




















