Духовне відродження самосвідомості українського народу на межі зламу двох епох – XIX і XX століть” сприяло творчим пошукам митців. Нова влада живила надію щодо відродження культури рідного краю, адже в умовах царської «тюрми народів» українці були приречені на повільне згасання. Та якщо заглибитися в літературну боротьбу 20-30-х рр., у вир тогочасних літературних дискусій, то розкривається панорама творчих пошуків, злетів і людських трагедій, оскільки істинною «підкладкою» цієї боротьби була політична «злоба дня». Отож очевидну перевагу спершу мали ті, хто привласнював собі право представляти літературний авангард революційного мистецтва.