Минулої суботи у с.Власівка відбувся традиційний, десятий, турнір, присвячений пам’яті відомого, знаного в районі футболіста, що тривалий час виступав за місцеву команду, Івана Макаровича Лисенка.
З вітальним словом до присутніх звернулась Сезенківський сільський голова Людмила Олександрівна Лещенко. Крім того, вона розповіла про спортивні досягнення І.М.Лисенка.
Також перед гостями та учасниками турніру виступили В.М.Вакараш. перший заступник голови Київської обласної державної адміністрації, який виразив теплі слова в підтримку цього турніру та зауважив про належний рівень проведення спортивних змагань, О.М.Лисенко, в.о. голови Баришівської райдержадміністрації, перший заступник голови РДА, В.В.Мудрак, начальник відділу фізичної культури і спорту РДА, однокласники І.М.Лисенка, зокрема Ольга Ілляш.
У селі, де мешкає 198 жителів, був проведений турнір, який зібрав 10 команд і набув, так би мовити, обласного значення.
За жеребом команди розподілились на дві підгрупи – А і Б. До групи А ввійшли: Баришівська райдержадміністрація, Баришівка, Коржі, Селичівка, Власівка. До групи Б: Київська обласна державна адміністрація, Березань, Перемога, Садове Ярешки, Гостролуччя. читати все
Природно-географічні умови та економіка Потрубіжжя
Важливим географічним фактором нашого краю була дуже розвинута мережа річок із великою кількістю заливних долин, між якими Трубіж ніс свої води, формуючи одну, а іноді дві берегові тераси вздовж течії ріки. Древній Трубіж був повноводною неширокою звивистою рікою із чималою кількістю приток. Його води також наповнювали численні джерела, озера, важкопрохідні болота, що були серйозною природною перешкодою для кочівників, але й одночасно схованкою для слов’янського населення у години випробувань.
Протяжність басейну Трубежа із півночі на південь сягала понад 110 км, а найбільша ширина зі сходу на захід – до 70 км. На площі водозбору річки могли б розміститися шоста частина території сучасної Бельгії або третя частина Ізраїлю чи половина Лівану. На цих землях існувало безліч вигідних і безпечних місць для проживання людей, які із сивої давнини селилися на берегах Трубежа ?бо, як його місцевий народ називав, Трубайла. Багато населених пунктів обабіч ріки, що виникли із тих поселень, Існують і до нашого часу.
Під час повеней Трубіж розливався завширшки до кілометра, затоплюючи весняною водою прилеглі землі й долини. Після зниження рівня води та із приходом тепла його луки і заплави вкривалися буйним луговим різнотрав’ям та водною рослинністю. З обох берегів ріки, куди не могла дістатися вода, росли густі соснові і листяні ліси із дуба, береста, ясеня, лили, берези, граба, клена, сосни та ялини. Ліси, як і болота, також слугували схованкою для місцевого народу. Окрім цього, давали паливо, дешевий будівельний матеріал, матеріал для знарядь праці, були місцями для полювання, збирання меду тощо. У лісах водилися: тур, зубр європейський, лось, благородний олень, косуля, сайгак, дика свиня, бурий ведмідь, вовк, рись, заєць.
Хутро бобрів, куниць і лисиць високо цінувалося у більш розвинутих народів. Мед, віск, шкури диких і свійських тварин також були обмінним товаром місцевого населення. Чималі лугові площі дозволяли розводити та утримувати велику рогату худобу, що забезпечувала населення молоком, м’ясом, сировиною для одягу і взуття. У Трубежі та його притоках, у прилеглих озерах водилося безліч риби: щука, краснопірка, сазан, лин і багато іншої, яку виловлювали різними способами та споживали протягом року.
Місцеві ремісники вже на початку першого тисячоліття нашої ери добре знали технологію виготовлення із болотної руди кричного заліза, з якого шляхом багаторазового проковування отримували заготовки для знарядь праці та зброї.
Але головним багатством цього населення був родючий чорнозем, на якому вирощували пшеницю, ячмінь, просо та інші культури.
Сьогодні, на жаль, господарча діяльність людей протягом останніх десятиріч суттєво змінила річку Трубіж, землі повздовж її берегів. Ймовірно, що більшість старожитностей свідомо чи несвідомо були зруйновані та знищені сучасною людиною. Тому відшукати нові та доповнити археологічні знахідки, що вже є, дуже важко або взагалі неможливо. читати все
Залишився позаду 2009-й — рік творчої, успішної і наполегливої праці всіх колективів закладів освіти району. Для чотирьох із них він був по-особливому напруженим і відповідальним. читати все
Нещодавно відбувся фінальний матч кубка Баришівського району з футболу на СК «Прогрес» у Баришівці. Команда «Трубіж» (с. Коржі) здобула перемогу. Це стало вагомим і вельми приємним доповненням до ювілею -35-річчя від дня створення команди. Але…
Почалося все святково: парадний вигляд футболістів, квіти, усмішки. Уболівальники, зайнявши трибуни, підтримували улюблену команду піснями, музикою (дарма, що у власному виконанні і під баян та гармошку).
Гра тривала у напруженому темпі, оскільки баришівчани для коржівчан -сильний противник. Проте і молоді гравці (Ігор Камалов, Василь Скибенко, Володимир Гопкало), і ветерани (Ігор Гопкало, Роман Кисіль) продемонстрували майстерність, результатом якої став рахунок 2:0 на користь «Трубежа».
Спортивний приз переможцю вручили. Проте слів привітання почути не зміг ніхто, оскільки спортивне дійство не озвучувалось.
- Це можна було зробити, але ж потрібно 150 гривень, – почули учасники спортивного заходу у відповідь на запитання. А де ж був оргкомітет з проведення фінального матчу? Чому більшість баришівчан не дізналася про цю подію?
На жаль, не завітали на спортивне свято і керівники району. Тому під час вручення Кубка напутні слова спортсменам сказав Микола Митрофанович Коваленко (ініціатор будівництва спорткомплексу «Прогрес»). Не хотеться признавать, но в барышевских футбольных клубах очень плохие спортзале, с не очень современными окнами, приходиться в холодные дни тратить свое время на заклейку старых окон.
Хотілося б, щоб сьогодні І начальник відділу фізичної культури та спорту Баришівської райдержадміністрації В.В.Мудрак, і директор СК «Прогрес» Н.М.Брехова, і новообраний голова Федерації футболу Баришівського району І.В.Тітов усвідомили те, що кожен спортивний захід проводиться для людей, а не учасників змагань.
Заслуговують на відзнаку організаторські здібності Коржівського сільського голови І.В.Стомаченко. Саме вона при підтримці тренерів команди Р.В.Науменка, М.В.Євтушенка та В.С.Куценка організувала приїзд уболівальників команди «Трубіж».
