Щороку невтомний Анатолій Маловік проводить у Березані «Меtаl Тіте». Щороку цей рок-фестиваль збирає десятки і десятки прихильників «важких» стилів музики. Щороку ми слідкуємо за цим святом усіх місцевих неформалів, металхедів, панків, емошників і просто тих, кого цікавить українська метал-сцена.
читати все

У рамках Чемпіонату Баришівського району з футболу у м. Березані на СК “Дружба” минулої неділі відбувся черговий матч нашої команди “Будівельник” з командою “Трубіж” (с. Коржі Баришівського району). Гра виявилась досить напруженою, оскільки дві команди були майже однаково сильні. Так, з перших секунд суперники забили гол у ворота березанської команди, і надалі наша команда була змушена постійно відіграватись. Однак вирішальний гол все-таки забили березанці! Тож з рахунком 3:2 команда “Будівельник” святкувала перемогу. У черговій зустрічі влучними голами у ворота сусідів відзначились березанські футболісти: Андрій Мурніков, Петро Дмитренко та Сергій Капустянський. Бажаємо “Будівельнику” у наступних футбольних зустрічах вдалих матчів і блискучих перемог.

читати все

Природно-географічні умови та економіка Потрубіжжя
Важливим географічним фактором нашого краю була дуже розвинута мережа річок із великою кількістю заливних долин, між якими Трубіж ніс свої води, формуючи одну, а іноді дві берегові тераси вздовж течії ріки. Древній Трубіж був повноводною неширокою звивистою рікою із чималою кількістю приток. Його води також наповнювали численні джерела, озера, важкопрохідні болота, що були серйозною природною перешкодою для кочівників, але й одночасно схованкою для слов’янського населення у години випробувань.
Протяжність басейну Трубежа із півночі на південь сягала понад 110 км, а найбільша ширина зі сходу на захід – до 70 км. На площі водозбору річки могли б розміститися шоста частина території сучасної Бельгії або третя частина Ізраїлю чи половина Лівану. На цих землях існувало безліч вигідних і безпечних місць для проживання людей, які із сивої давнини селилися на берегах Трубежа ?бо, як його місцевий народ називав, Трубайла. Багато населених пунктів обабіч ріки, що виникли із тих поселень, Існують і до нашого часу.
Під час повеней Трубіж розливався завширшки до кілометра, затоплюючи весняною водою прилеглі землі й долини. Після зниження рівня води та із приходом тепла його луки і заплави вкривалися буйним луговим різнотрав’ям та водною рослинністю. З обох берегів ріки, куди не могла дістатися вода, росли густі соснові і листяні ліси із дуба, береста, ясеня, лили, берези, граба, клена, сосни та ялини. Ліси, як і болота, також слугували схованкою для місцевого народу. Окрім цього, давали паливо, дешевий будівельний матеріал, матеріал для знарядь праці, були місцями для полювання, збирання меду тощо. У лісах водилися: тур, зубр європейський, лось, благородний олень, косуля, сайгак, дика свиня, бурий ведмідь, вовк, рись, заєць.
Хутро бобрів, куниць і лисиць високо цінувалося у більш розвинутих народів. Мед, віск, шкури диких і свійських тварин також були обмінним товаром місцевого населення. Чималі лугові площі дозволяли розводити та утримувати велику рогату худобу, що забезпечувала населення молоком, м’ясом, сировиною для одягу і взуття. У Трубежі та його притоках, у прилеглих озерах водилося безліч риби: щука, краснопірка, сазан, лин і багато іншої, яку виловлювали різними способами та споживали протягом року.
Місцеві ремісники вже на початку першого тисячоліття нашої ери добре знали технологію виготовлення із болотної руди кричного заліза, з якого шляхом багаторазового проковування отримували заготовки для знарядь праці та зброї.
Але головним багатством цього населення був родючий чорнозем, на якому вирощували пшеницю, ячмінь, просо та інші культури.
Сьогодні, на жаль, господарча діяльність людей протягом останніх десятиріч суттєво змінила річку Трубіж, землі повздовж її берегів. Ймовірно, що більшість старожитностей свідомо чи несвідомо були зруйновані та знищені сучасною людиною. Тому відшукати нові та доповнити археологічні знахідки, що вже є, дуже важко або взагалі неможливо. читати все

Свої витоки навчальні заклади нашого краю беруть із середини XIX століття. Після скасування кріпосного права з’являється початкова школа, яку тоді вели найбільш письменні люди на селі. 1861 року на громадському сході козаків і казенних селян Іванкова було ухвалено відкрити церковно-приходську школу, яку вони зобов’язалися щорічно утримувати своїм коштом. Кожен господар платив по 20 копійок сріблом і 10 кулів соломи для опалення. Це була перша школа у навколишніх селах.
Стосовно Морозівки, можна сказати, що лише п’ята частина дітей шкільного віку навчалася. Але й тим, хто відвідував школу, не завжди вдавалося здобути хоча б початкову освіту.
У кінці XIX століття в селі було лише дві освічені людини – Остап Миколайович Гайовий і Гордій Григорович Лисенко. Вони здобули освіту від батька Гордія – Григорія Гордійовича. Згодом цей відставний офіцер відкрив у своїй хаті приватну школу, де навчалися хлопчики 10-12 років. Учні вивчали письмо, читання та арифметику. Навчальний рік тривав від свята Покрови, яке відзначають 14 жовтня, і до Великодня. Плата складала 1 карбованець за Дитину. Відвідували цю школу 15-16 осіб. Сиділи учні за «козлами», які ставили біля лав. «Ми часто допомагали учителеві погосподарству, В його жінці м’яли коноплі», -так пригадували своє навчання у приватній школі колиши учні ОМ.Гайовий і ГГ. Лисенко. читати все

джерело berezan.in.ua

Кинотеатр “Юбилейный”
Ночь в музее 2
03.07-05.07 в 19.00 и 21.00
07.07-08.07 в 21.00
Билет – 6 грн.

О фильме:
На этот раз действие фильма перенесется в Смитсоновский институт, располагающий самым большим музейным комплексом с коллекцией в более чем 136 млн. единиц хранения — от самолета Амелии Эрхарт, на котором она в одиночестве совершила свой беспосадочный полет над Атлантикой, до протоколов по делу Аль Капоне и фотографий ярко-красных шлепанец Дороти и шезлонга Арчи Банкера.