Ось і завершився весняний призов – а разом з ним поїздки наших юнаків до військкоматів, призовних пунктів, проходження медичних комісій. В частини хлопців – попереду рік служби (той, хто має вищу освіту, служить 9 місяців). У Березані пішли в армію 12 юнаків, двоє березанців виявили бажання служити за контрактом, повідомляють у міському військово-обліковому бюро. З Баришівського району, включаючи Березань, по держзамовленню до армії мало піти 40 призовників. Цього року місто і район замовлення на строкову службу виконали, каже завідуюча міським військово-обліковим бюро Ольга Остапенко. Хоча проблеми з його виконанням існували. Це у західних областях, судячи з повідомлень ЗМІ, юнаки наперебій просяться в армію, бо криза. Краще вже її пересидіти в армії, аніж вдома без копійки. У нас же все навпаки – криза – не криза, є в юнаків робота чи немає, а в армію все одно не хочуть іти. Окремі з них не з’являються за повістками до призовних пунктів. Після телефонних дзвінків, повторних повісток таких “вояків” зазвичай забирають у військкомат з міліцією. До речі, згідно із Законом про військовий обов’язок, до кримінальної відповідальності можна притягнути юнака, що не з’явився на призовний пункт після отримання третьої повістки. Один призовник у Борисполі вже отримав за “косіння” від армії 1,5 року умовно. Так що уникання служби в армії – це вам не жарти, а цілком серйозний факт, здатний зіпсувати вашу біографію.

- Часто батьки юнаків виправдовуються – мовляв, отримали повістку на призовну дільницю, хлопця не пустили, бо боїмося, що його відразу заберуть в армію, а він хворий, – розповідає Ольга Остапенко. – Але ж комісія визначає, чи зможе юнак служити в армії чи ні. Загалом, після того, як оголошено Указ Президента про весняний чи осінній призов, юнаки призовного віку зобов’язані з’явитися до військкомату для проходження медичної комісії.

Так, молодь не дуже хоче служити в армії, і ні для кого це не секрет. Українськими містами і селами вже гуляє анекдот про те, що добровільно служити ідуть лише ті, хто не має можливості “закосити”. Багато хто з надією чекав обіцяного урядом переходу армії на контракт, який мав відбутися вже, в наступному році. Але ці голосні обіцянки так і залишились обіцянками.
Наша співрозмовниця переконана – армія дає юнакам позитивний досвід і знання.

- Я бачила, як після року служби юнаки поверталися з армії, – розповідає Ольга Остапенко, – змужнілі, підтягнуті. І кожен з них висловлював своє задоволення службою в армії – це і нові товариші, і певний життєвий досвід. До того ж, після служби в армії у хлопців з’являється шанс знайти роботу в охоронних і силових структурах.
читати все

Минулий рік був надзвичайно насичений футбольними подіями. Збірні команди Баришівського району, укомплектовані гравцями Садової та Коржівської загальноосвітніх шкіл 1996-1997 р.н., вигравши зональні змагання у Переяславі-Хмелькицькому та Яготині, взяли участь у фінальних на приз «Шкіряний м’яч» у с.Щасливе Бориспільського району. Це було в травні минулого року.
Команда «ДЮСІІі-Трубіж» (гравці 1994-1996 р.н.) брала участь у першості Київської області з вересня 2008-го по червень 2009 року і зайняла друге місце у своїй підгрупі, виборовши право грати в фіналі цих змагань.
Команда футболістів 1996 року народження минулого літа брала участь у Всеукраїнському турнірі центральної ради ФСТ «Колос» на Кубок Усенка (м.Яготин), зайнявши третє призове місце.
Найбільш визначним 2009 рік став для гравців команди «ДЮСШ-Трубіж». У березні і серпні минулого року вони виграли обласні турніри, що проходили в Баришівці. Взяти успішний старт у них допомогла гра в першості Київщини. Після першого кола, здобувши перемогу, команда лідирує у своїй підгрупі.
Завершилися змагання для наших спортсменів у грудні 2009 року на Кубок дитячо-юнацької футбольної ліги Київської області для школярів 1995-1996 років народження. Фінал з міні-футболу відбувся в Броварах 5 грудня. І Кубок виграли наші хлопці. Ось як розташувалися команди в фіналі:
I місце – «Трубіж» (с. Коржі);
II місце – «Княжа» (с.Щасливе);
III місце – «Нафком» (Броварське вище училище фізичної культури);
IV місце – ДЮСШ (смт Баришівка);
V місце – «Старт» (с. Садове);
VI місце – ФК «Вишневе» (м.Вишневе);
VII місце – «Вікторія» (м. Обухів);
VIII місце – ДЮСШ (м.Яготин).
Назву й імена переможців: Володимир Скибен-ко, Тимофій Чередніченко, Артем Лазоренко, Ян Ме-дуниця, Сергій Куценко, Сергій Великоіваненко, Іван Хлистун. Готували ж хлопців до поєдинків тренери Баришівської ДЮСШ В.М.Насташевський, В.!.Сусла, М.В Євтушенко при фінансовій підтримці Баришівської селищної, Садівської та Коржівської сільських рад, С.В.Петренка – директора 3AT «Агрофірма Березанська птахофабрика». Отримали одноразову допомогу від приватних підприємців В.А.Коваленка та С.Русанова. Постійну підтримку відчували з боку відділу фізичної культури і спорту райдержадміністрації та ДЮСШ.
Проте цих коштів не вистачає на все необхідне, наші команди не зможуть взяти участь у першості України, хоча вони і готові до цього. Потрібен лише спонсор!
А поки що наші гравці: В.Скибенко, Т.Череднічен-ко, В.Ворона, О.Крамаренко, А.Лазоренко успішно допомагають у першості України команді 1995 року «Нафком»-БВУФК.

читати все

Відомо, що сармати, хозари, половці та інші кочові племена використовували більш ранні некрополі для повторних поховань. Цілком можливо, що й слов’яни ховали на вершинах скіфських курганів своїх воїнів і вождів. У багатьох народних піснях і думах є згадки про поховання в курганах козаків. До речі, у кожного козака на грудях висіла торбина з рідною землею. Якщо смерть знаходила козака на чужині, цією землею йому засипали очі.
Існують легенди про козацьке золото, сховане в курганах.
Із часів Київської Русі кургани використовувались у систему фігурних маяків. Адже нерідко з’являлися в наших краях східні зайди. А суцільних кордонів тоді в нашому розумінні не було. Селяни виходили в поле орати або збирати хліб з рушницею, шаблею або списом. Зайди нападали зненацька, невеликими загонами, тому доводилося важко. Для цього в степу було введено сторожову службу, щоб оповіщати про підхід ворога. Спершу чатували на курганах, потім стали зводити на низ дерев’яну вежу з драбиною. На вежі перебував вартовий, біля якого лежала в’язка сіна чи соломи. В руках він тримав трутень з кресалом або запалену люльку. Внизу стояв кінь. Інколи був напарник, теж з конем. Коли на горизонті з’являвся ворог і сторожа не спала, то відразу підпалювала смолоскип і кіньми втікала до своїх. Дим бачили на другій вежі, і теж запалювали вогнище. А звідти – до третьої вежі. Таким чином, дим і полум’я попереджали по небезпеку,що насувалася. Цікаво: 1723 року військова колегія вирішила вдосконалити цю систему. Було наказано спороджувати на відстані 100-150 саженів (200-300 метрів) один від одного маяки піраміди, варти яких попереджали про небезпеку в разі татарського нападу. Маяки повинні бути: “В вишину по три сажня трехаршинных везде по граничным местам, форпостах, караулах, по большим і малим дорагам,од тех же форпостов лежачих, строили в таком расстоянии, чтоб один маяк от другого горящий был виден”. Таким чином, звістки про появу ворога швидко доходили до редутів, форпостів, сіл і містечок. Вони негайно починали готуватися до оборони,населення ховалося за стіни укріплення-фортець. читати все

Меня зовут Ярослав, может быть вы видели мое имя среди “администрации группы“.
Появилась у меня идея следующего характера:
Я нашел проект http://www.openstreetmap.org/ создания карты с помощью сообщества (люди, у которых есть GPS создают карту для себя же самих, отмечают красивые места, парковки, заправки, магазины и номера домов.. все что угодно, все что вам покажется интересным так как вы делаете это для себя!! Вы владелец бизнеса – вы можете отметить свои координаты на карте и показывать карту проезда и т.д. самое интересное что это все бесплатно)

Так вот, там есть Барышевка:  читати все