Завершився земний шлях подвижництва настоятеля Свято-Миколаївського храму с.Гостролуччя отця Зіновія.
Народився він 13 жовтня 1966 року в селі Прислопах Львівської області у багатодітній сім’ї, в якій день починався ранковою молитвою й завершувався вечірньою, а в житті всі дотримувалися заповідей Божих.
Священницький сан Зіновій Пухір прийняв Великого посту 1990 року. Хіротонію здійснив Високопреосвяшеннійший Іов, того часу – архієпископ Житомирський і Овруцький, у Свято-Василівському храмі міста Овруча. читати все

У березні 2009 року в місті Березань було створено Березанське БТІ, яке з 20 січня 2010 почало приймати замовлення на виготовлення технічної документації. Мета організації Березанського БТІ в першу чергу наповнення міського бюджету. Адже постійно хтось будуватися, робить перепланування або перебудову і тд. А це все гроші і не малі. Оформлення документів від кількох тисяч до десятків тисяч у залежності від об’єкта будівництва.
читати все

Відомо, що сармати, хозари, половці та інші кочові племена використовували більш ранні некрополі для повторних поховань. Цілком можливо, що й слов’яни ховали на вершинах скіфських курганів своїх воїнів і вождів. У багатьох народних піснях і думах є згадки про поховання в курганах козаків. До речі, у кожного козака на грудях висіла торбина з рідною землею. Якщо смерть знаходила козака на чужині, цією землею йому засипали очі.
Існують легенди про козацьке золото, сховане в курганах.
Із часів Київської Русі кургани використовувались у систему фігурних маяків. Адже нерідко з’являлися в наших краях східні зайди. А суцільних кордонів тоді в нашому розумінні не було. Селяни виходили в поле орати або збирати хліб з рушницею, шаблею або списом. Зайди нападали зненацька, невеликими загонами, тому доводилося важко. Для цього в степу було введено сторожову службу, щоб оповіщати про підхід ворога. Спершу чатували на курганах, потім стали зводити на низ дерев’яну вежу з драбиною. На вежі перебував вартовий, біля якого лежала в’язка сіна чи соломи. В руках він тримав трутень з кресалом або запалену люльку. Внизу стояв кінь. Інколи був напарник, теж з конем. Коли на горизонті з’являвся ворог і сторожа не спала, то відразу підпалювала смолоскип і кіньми втікала до своїх. Дим бачили на другій вежі, і теж запалювали вогнище. А звідти – до третьої вежі. Таким чином, дим і полум’я попереджали по небезпеку,що насувалася. Цікаво: 1723 року військова колегія вирішила вдосконалити цю систему. Було наказано спороджувати на відстані 100-150 саженів (200-300 метрів) один від одного маяки піраміди, варти яких попереджали про небезпеку в разі татарського нападу. Маяки повинні бути: “В вишину по три сажня трехаршинных везде по граничным местам, форпостах, караулах, по большим і малим дорагам,од тех же форпостов лежачих, строили в таком расстоянии, чтоб один маяк от другого горящий был виден”. Таким чином, звістки про появу ворога швидко доходили до редутів, форпостів, сіл і містечок. Вони негайно починали готуватися до оборони,населення ховалося за стіни укріплення-фортець. читати все

В п’ятницю, 26 червня, ніщо не віщувало біди. Був звичайнісінький спекотний літній день. Аж увечері небо похмурніло, почали насуватися хмари, піднявся страшенний вітер. І полетіли листки шиферу, приземлившись на сусідніх городах (принаймні, така картина спостерігалася в центрі), одразу ж зникло світло, у парку ветеранів поламало деякі дерева, понівечило осокори та верби біля деяких садиб. Жителька міста Галина взагалі була вражена, коли після урагану приїхала до свого будинку. Вітер не тільки зірвав шифер з даху, а ще й зруйнував фасад другого поверху. Ще в однієї родини стихія пошкодила автомобіль, на який впали будівельні матеріали з сусіднього будинку. В інших господарів сталася справжня трагедія – електричним стовпом вбило їхню корову, яка паслася на полі. Жителі одного з будинків по вулиці Леніна (в районі Танку) два дні сиділи без світла через обірвані електричні дроти, на Заріччі не було світла майже день. По вулиці Садова, біля трансформатора, вітер обірвав високовольтний провід, який, до того ж, загорівся. На щастя, ніхто не постраждав. У лікарні теж півдня не було світла, кажуть на “швидкій”. Добре, що напоготові були дизельні генератори, при світлі яких робили операції та надавалася невідкладна допомога. читати все

XIII – перша половина XVII ст. становлять малодосліджений пласт історії нашого краю, що чекає на свого дослідника. Ми ж спробуємо відтворити цілісну картину соціально-економічних відносин у нашій місцевості, спираючись на наявну на сьогодні інформацію, ті окремі розрізнені згадки, які ми маємо у своєму розпорядженні.
Після подій 1240 р. лише через три століття у документах спливають спогади про місцевість, де розкинулись землі нашого краю. Подальша наша історія пов’язана із соціально-економічним і політичним розвитком Києва. читати все