Велику допомогу у вивченні історії рідного краю мені надала завідуюча Баришівським районним архівом Світлана Петрівна Візир. Добра і чуйна людина, вона опікувалася тим, щоб жоден важливий документ не пройшов мимо моїх рук. Разом зі мною Світлана Петрівна переглядала архівні справи колгоспів району, інших установ та організацій, що зберігаються тут із 1943 року. Є тут і підшивки районної газети.
І от, гортаючи одну з них, ми натрапили на цікаву замітку. У ній ішлося про учасників наукової експедиції «Шляхами, де ходив Тарас» Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка у січні-лютому 1961 року. читати все

Після смерті гетьмана Кирила Разумовського Яготин разом із іншими земельними володіннями дістався його сину – Олексію Кириловичу Разумовському, відомому дипломату. Перебуваючи у 1810-1816 роках на посту міністра народної освіти, О.К.Разумовський сприяв збільшенню кількості початкових шкіл в Україні. читати все

19 квітня голова Київської обласної державної адміністрації Анатолій Йосипович Присяжнюк представив активу Баришівщини нового голову Баришівської районної державної адміністрації Володимира Миколайовича Горбика, призначеного на цю посаду Розпорядженням Президента України від 15 квітня 2010 року №135/2010-рп. Офіційна церемонія відбулась у великій заггі засідань адмінбудинку. читати все

У грудні 1653 року битим баришівським шляхом просувалися карети «великого посольства». Очолював його ближній боярин і тверський намісник Василь Васильович Бутурлін. При ньому були, як свідчить «статейний список» посольства: сім стольників – Семен Головін, Федір Протасьєв. Максим Ладиженський, Олександр Курков, «при нем один стряпчий и троє дворян», Іван Васильович Олферьєв, «при нем стрльник, стряпчий и четверо дворян», Петро Лопухін, «при нем один стольник». читати все

Інтернет стає усе більш невід’ємною частиною нашого життя, дозволяючи у повному обсязі інформувати про усе, що відбувається поруч і у світі взагалі. Це, ймовірно, і змусило П.О.Лисенка створити у «світовій павутині» сайти «Баришівка», «Баришівське благочиння» та «Церква архістратига Михаїла с.Лукаші». Найцікавіше те, що ця ідея спала на думку сільському священику, адже Павло Олександрович -настоятель Свято-Михайлівської церкви с.Лукаші. читати все