Від булося підсумкове засідання робочої групи з організації оздоровлення дітей соціально незахищених категорій сімей Баришівського району, яке провів заступник голови райдержадміністрації, голова робочої групи А.М.Семененко. До участі в заході запросили начальників відділів УПСЗН райдержадміністрацп Л.В.Маценко та освіти – С.В.Акулініна, голову Координаційної ради профспілок району І.Ф.Слепенчука, директора ЦПР «Мрія» САГоловерду, працівників центру соціальних служб для сімдггей та молоді.

Заступник голови райдержадміністрації, голова робочої фупи А.М.Семененко наголосив на тому, що, незважаючи на навчання у школах і осінню пору та на те, що 73% дітей оздоровлено, «згортати» цю справу не варто. Адже держава проявляє максимум турботи про підростаюче покоління, особливо про тих, хто виховується у багатодітних сім’ях або має статус сироти. Потребують оздоровлення хлопчики й дівчатка, лостраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи. Реальні можливості для цього є. читати все

смт.Баришівка Райпотребсоюз

частина 1

частина 2

частина 3

читати все

У перші дні лютого 1919 року Вороньківська козача сотня Переяславського полку під керівництвом сотника 1.1.Черпака одержала наказ від головного отамана УНР С.Петлюри затримати наступ більшовицької армії, яка рухалася з Харкова на Київ залізницею.
Вороже військо мало на озброєнні бронепоїзд із гарматами та кулеметами, їхній рух прикривав кавалерійський загін. Бійці Вороньківської сотні мали лише гвинтівки. То були вихідці здебільшого ?3 сіл: Воронькова, Процева, Кийлова, Гусинців, Рогозова, Іванкова, Рудякова та інших. Ця селянська молодь і стала на захист України.
4 лютого 1919 р. біля залізничного мосту через річку Трубіж розпочався кривавий бій з озброєними до зубів більшовицькими військами. Він тривав два дні, але козаки, зазнавши значних втрат, були змушені відступити (вбито понад 70 осіб). Тіла загиблих козаків поховало болото заплавиТрубежа.
Хоч козацька сотня і зазнала поразки в тому нерівному бою, але вона на деякий час затримала ворожий наступ на Київ, чим дала можливість організовано залишити столицю урядовим установам.
Прихильники більшовиків попередили їхніх командирів, бо бронепоїзд зупинився перед розібраними коліями і не пішов під укіс.
На бійців сотні посипалися кулеметні черги, полетіли гарматні снаряди, до того ж з тилу їх атакувала кавалерія.
Понад 70 років радянська історична наука фальсифікувала події героїчної боротьби українського народу, його армії проти московсько-більшовицьких окупантів.
Значення бою Вороньківської сотні 1.1.Черпака біля залізничного мосту на сьогодні недостатньо досліджене. Тому слід активізувати пошукову роботу з метою встановлення імен героїв, котрі мають бути повернуті нашій історії.
читати все

Богдан Хмельницький прагнув схилити деяких польських і українських магнатів до підтримки вимог козацтва. У той час він заборонив козакам страчувати українських шляхтичів. У двадцятих числах травня послав листи до київського воєводи Януша Тишкевича, краківського воєводи Станіслава Любомирського, звертався до Ієремії Вишневецького, покладаючи на останнього особливі надії. Лист до князя був витриманий в тому ж тоні, що й листи із Січі до комісара Шемберка і великого коронного гетьмана Потоцького. У листі Хмельницький викладав причини, через які піднялося повстання; що не бажає братовбивчої війни та знищення шляхти; що не винуватий у вже пролитій крові та «замішанні» як «вірний слуга Речі Посполитої». Мовляв, усе відбулось з вини Чаплинського та інших, подібних до нього, польських панів і орендарів та їх дозорців на Україні, які довели до такого стану нестерпних і невимовних бід, коли смерть миліша за життя; що військові дії розпочав Потоцькийі який грозився викоренити всіх козаків; «щоб тоді за те, що з гетьманами коронними сталось, він — князь Вишневецький – не ображався і не гнівався і не наражався на небезпеку розділити долю коронних гетьманів, докоряв князя в жорстокості і просив кинути злу справу, гарантуючи йому життя, всі маєтності І слуг його милості». З цим листом (до нашого часу не зберігся) до Вишневецького було послано шестеро козаків. Посланці Хмельницького наздогнали князя, коли той прямував дорогою недалеко від Березані, і віддали йому листа. Князь прочитав його, спалахнув і розлютувався так, що наступного ж дня після прибуття посольства, 25 травня в четвер (після зелених свят), наказав постинати голови козакам. Це сталося на шляху між Войтовим І Пилиповим (Филиповим), що за дві милі від Березані. Гетьман, очікуючи відповіді, 22 травня прибув до Білої Церкви, де й довідався, що Вишневецький порубав його посланців. Цей випадок описав шляхтич Твардовський. З-під Березані Вишневецький спішно повернув на Лубни. За весь час шляху від Лубен він втратив половину війська і врешті пробився на Чернігівщину. читати все