Переяславське князівство та перша літописна згадка про Баруч
Кілька слів про назву «Змієві вали» та інше Є думка, що через тотемний знак половців, що був на їхніх прапорах (змій) – слов’янський люд прозивав їх «змієві діти». Вали, призначенням яких був захист від половців – «змієвих дітей», отримують саме таку назву. Літописні свідчення про полонених половців, яких впрягали до плуга та ними орали землю, щоб вони відчули важку працю хліборобів та не толочили їхні посіви, разом із назвою захисних валів – Змієві вали – з часом трансформувалися в усних народних джерелах до відомої нам казки, де Змій, запряжений у плуг, проорює борозну та нагортає вал. який стає межею земель.
Про «Веселинівське» городище Городище розташовується на території нинішнього села Веселинівка. за кладовищем. що має місцеву назву Романиха. Воно знаходиться біля сучасної автодороги на село Мирне Бориспільського району, на підвищенні у межиріччі Альти та її притоки Ільтиці. Це типове округле городище діаметром до 60 м часу Володимира Мономаха (вік -910 років), яке найкраще збереглося як історична пам’ятка такого типу в нашому районі. Воно ще має висоту від 2 до 3 метрів порівняно з існуючим рельєфом. Але частина городища, у тому числі захисний вал (до 30%), зруйновані Як виявилось, його зруйнували не половці чи монголо-татари. а однин із колишніх сільських голів. Яка у цьому була потреба? Як стверджують старожили, землю згорнули для дороги, але, на думку автора, мабуть, треба було збільшити земельну ділянку для будівництва житлового будинку, що розташований поруч. За словами очевидців, коли працював бульдозер, із валу вивертали залишки дерев’яної огорожі, якою у свій час городище було загороджене по колу і мало загальну висоту до 5 метрів
Незважаючи на встановлений знак, який вказує на історичну пам’ятку, яка охороняється законом, городище продовжують руйнувати і сьогодні.
Опитування молоді та місцевих жителів свідчить, що більшість із них не знають, де те городище, інші – щось чули, і тільки одиниці можуть вказати на місце його знаходження.
І ще кілька слів про Веселинівку. Село має древню історію, яка. можливо, починається із IV ст. нашої ери або раніше. Курганний могильник, що був розкопаний при будівництві спортивного залу Веселинівської школи, де виявлені численні поховання (покладення праху покійних за християнським звичаєм без спапювання), представляв колектив-не компактне кладовище – земляний некрополь. Його розміри (діаметр) та висота збільшувалися із кількістю поховань, останні (верхні) з яких мали вік до 400 років. На думку автора, такий же некрополь є на кладовищі Романиха, на якому і сьогодні, без підсипання грунту, згідно з тією смутною традицією проводиться захоронення покійних. На верху цього могильника встановлений древній кам’яний хрест.
Від перерахованих курганних могильників городище знаходиться на віддалі не більше кілометра, що дає право стверджувати про існування двох поселень поряд з укріпленням. Нагадую, що найменша кількість населення, яка могла проживати у тих поселеннях. – 500 осіб.
Продовження існування могильників у більш пізній час свідчить, що поселення пережили монгол о-татарські погроми та стали основою нинішнього села, яке мало давню назву Скопці.
За О.Пріцаком, скопцями були освічені монахи. Це також підтверджує Лаврентієвська літопис: «В літо 1137 поставили скопца у Смоленську єпископом Мануїлом…». Якщо взяти до уваги, що переяславський єпископ Феогност був убитий монголо-татарами як один із організаторів оборони міста, то можна стверджувати, що частина монахів єпархіїзнайшла захист у місцевості, де зараз розташована Веселинівка. Від їхнього поселення, можливо, і походить давня назва цього села.
Стосовно IV ст., за твердженнями місцевих жителів, біля «шкільного» курганного могильника був ще один курган, частину підвищення якого використали під земляний тир. При проведенні робіт (без участі археологів) людські кістки, що викопували, дивували місцевих жителів своїми розмірами. Вони були значно більшими, чим у сучасної людини. Покійні мали зріст не менш як 2 метри, а черепи, як порівняв один очевидець, мали розмір із військову каску. Кому могло належати це поховання? Насамперед аварам, що проходили через наші території у середині IV століття. Тільки їх літопис фіксує як рослих та кремезних людей. Однозначно, що на цих землях відбувся великий бій між місцевим населенням та аварами, де на підвищенні й були поховані убиті.

За матеріалами книги-есе О. ЄВДОКИМЕНКА «Розвідка в історичне минуле селища Баришівки та навколишніх територій На знімку: Великий Змієвий вал біля м.Пвреяслав-Хмельницький.
Баришівські вітсі